Біологія хоря, песця, соболя. 17.02.2022

 Песець.

https://www.youtube.com/watch?v=-pPP1jsh_bY

 Хорь.

https://www.youtube.com/watch?v=ko8lLeTr0VQ

https://www.youtube.com/watch?v=jUBCv-nwo44

Соболь.

https://www.youtube.com/watch?v=Whh_uVYpd1o

https://www.youtube.com/watch?v=W0hLcpToeBE

Біологія куниці. 15.02.2022

 Куниця лісова або жовтодушка хижий ссавець роду Куна  родини Мустелових. Населяє головним чином лісові місцевості. Розміром більша за свійського кота. На відміну від своєї родички Куни кам'яної, куна лісова уникає людських поселень. Веде переважно деревний спосіб життя.

Хутро куни лісової забарвлено у каштановий або темно-коричневий колір з жовтуватим округлим горловим плямою, яке на відміну від плями біля кам'яної куниці не розділили. Зимове хутро довге і шовковисте, влітку шерсть коротша і жорсткіша. Тіло довгасте з відносно короткими лапками і волосяним покровом на ступнях. Хвіст порівняно довгий і пухнастий, і його функція полягає збереженні рівноваги при лазінні і стрибання. Вуха невеликі, трикутні, облямовані жовтою смужкою, ніс на відміну від куни кам'яної, темний.

Довжина тіла становить від 45 до 58 см, довжина хвоста — від 16 до 28 см, а вага — від 0,8 до 1,8 кг. Самці більші, в середньому на 30% важчі за самок.

Куниця лісова поширена майже по всій території України.

Типовим середовищем проживання цих тварин є ліси, перш за все листяні і мішані. У гірській місцевості зустрічається до висот, на яких ще ростуть дерева.

Куниця лісова в набагато більшій мірі мешканці дерев, ніж інші види куниць. Вони вміють добре лазити й стрибати, долаючи відстань до 4 м. При лазінні вони в змозі розвертати свої ступні на 180°, утримуючись кігтями за кору дерев. Сховища створюють на своїй території, переважно в дуплах, або ж використовують покинуті сховища вивірок, а також гнізда хижих птахів. У цих сховках вони відпочивають у денний час, а в сутінках і вночі йдуть на пошуки здобичі.

Лісові куниці — тварини з вираженою територіальною поведінкою, що маркують свою територію за допомогою секрету, який виділяється анальною залозою. Вони боронять межі своєї території від одностатевих родичів, але території самців і самок часто перетинаються. Розміри територій сильно варіюють, хоча вони завжди більші у самців, ніж у самок. Відмінності спостерігаються і у зв'язку з порами року — взимку території окремих особин до 50% менше, ніж влітку.

Куни лісові всеїдні, але надають перевагу дрібним ссавцям (наприклад, полівкам, мишакам і вивіркам), а також птахам і їх яйцям. Не гидують і плазунами, жабами, равликами, комахами і падлом. Восени частиною їхньої їжі можуть бути фрукти, ягоди і горіхи. Здобич лісова куниці вбивають укусом у потилицю. Пізнього літа і восени вони накопичують і складають запаси їжі для холодної пори року.

Спарювання у кун проходить в середині літа, але вагітність через консервації сперми в тілі самки починається набагато пізніше і потомство з'являється на світ лише у квітні. Їх розвиток схожий з розвитком дитинчат куни кам'яної. При народженні їх довжина становить 10 см. У виплоді найчастіше троє малят. Протягом перших 8 тижнів вони залишаються в батьківському гнізді, а потім починають лазити навколо нього і обстежувати місцевість. До 16-го тижня вони остаточно стають самостійними, але іноді до наступної весни все ще супроводжують свою матір. На другому році життя у лісових куниць настає статева зрілість, хоча вперше спаровуються вони, як правило, на третьому році життя. Тривалість життя в неволі складає до шістнадцяти років, але в дикій природі лише деякі лісові куниці живуть більше десяти років.

Хутро куни лісової цінувалося і цінується набагато більше, ніж хутро куни кам'яної: воно м'яке, шовковисте, соболине, особливо взимку. У результаті інтенсивного полювання куни цього виду стали в багатьох місцевостях рідкісними тваринами, хоча завдяки великому ареалу розповсюдження в цілому не вважаються під загрозою зникнення. Проблематичним є скорочення середовищ проживання, оскільки лісовим кунам потрібні великі ліси.

 

Кам’яна куниця (білодушка)

Родина куницевих – особлива за біологією родина хижих ссавців, які відіграють вагому роль у біоценозах. Майже усі представники фауни – Східної Європи – мисливські звірі. На сьогоднішній час, чисельність кам’яної куниці ймовірно досягла своєї вершини, звірів почали частіше помічати в станціях, які раніше вважалися для них нехарактерними. Більшість кам'яних куниць мешкають в невеликих містах, селищах та селах. Як сховища вони використовують горища одноповерхових будівель, надаючи перевагу тим місцям, де люди постійно не живуть – крамницям, нежилим будинкам, господарчим будівлям. Досліджуючи особливості живлення кам’яної куниці відмітимо, що важливою частиною раціону куницевих є хребетні тварини. Важливим компонентом раціону куницевих є ссавці, який був найчисленнішим класом у досліджуваних матеріалах, – понад 8 видів, що складає 54%. Частіше всього в досліджуваних зразках було знайдено залишки мишоподібних гризунів, особливо полівки звичайної (Microtus arvalis) – 16%. Рідше зустрічалася вивірка звичайна (Sciurus vulgaris) – 6%, миша лісова (Sylvaemus sylvaticus) – 6%, і щур сірий (Rattus norvegicus) – 3%. Щур водяний (Arvicola amphibius), хом'як звичайний (Cricetus cricetus), кіт свійський (Felis catus) та заєць сірий (Lepus europaeus) – зустрічались лише поодинокі випадки. А також досить значна частка гризунів – 15%, яких не вдалося визначити. Кам’яна куниця харчується хребетними тваринами і рослинами в однакових співвідношеннях – по 49%. Лише 2% їх раціону становлять безхребетні. Куниця лісова так як і кам’яна переважно харчується хребетними – 57%, проте у її харчуванні менший відсоток рослинних кормів – 29% і більше безхребетних – 14%. Ласка, характерний хижак, який харчується переважно хребетними – 81%, рослинні корми в її раціоні становлять всього 19%.

 https://www.youtube.com/watch?v=Usa6dfObO4s

https://www.youtube.com/watch?v=oCT5WqDFTKQ