31.03.2022 Біологія оленя
О́лень[1] (Cervus) — рід ссавців родини оленевих (Cervidae),
велика жуйна тварина (свійська
та дика) із гілчастими рогами і коротким хвостом. Рід налічує чотири
види, а поширення включає Євразію, Північну Африку й Північну Америку.
Cervus — латинська назва тварини[2]. Часто українську назву роду
вимовляють як «оле́нь», але така вимова є неправильною. Назва олень походить
із псл. *elenь,
і, можливо, від іє. *el-
— «рудий, коричневий»[3].
Види оленя[
Олень
благородний (східний) (Cervus elaphus) — один з наймінливіших видів
ссавців. Під цим ім'ям прийнято об'єднувати багато підвидів і географічних рас,
які раніше розцінювалися як самостійні види, що відрізняються один від одного
розмірами, будовою рогів і деталями забарвлення. Проте, незважаючи на
відмінності, всі ці олені, безумовно, належать до одного виду, який
характеризується тим, що літнє хутро дорослих тварин
не має плям; так зване «дзеркало» (світла пляма на задній частині тіла) велике
і піднімається на круп вище за основу хвоста.
Розрізняють два
сучасні види оленя [1]:
·
Олень благородний (Cervus
elaphus)
·
Олень японський (Cervus
nippon)
До цього роду
також долучають біломордого оленя (Cervus
albirostris, синонім Przewalskium albirostris).
Нерідко до цього
ж роду відносять лань, проте це окремий рід родини оленевих — лань
звичайна (Dama dama).
Назву «олень»
часто поширюють на дуже різні види і роди з родини оленевих, зокрема:
·
«північний олень» = Карибу (Rangifer)
·
«мускусний олень» = Кабарга (Moschus)
·
«андійський олень» = Гемал (Hippocamelus)
·
«плямистий олень» = Аксис (Axis)
(але не «плямистий» у сенсі Cervus nippon)
·
«гавкаючий олень» = Мунтжак (Muntiacus)
та багато інших.
Роги
велетенського оленя (Cervus megaceros), експонат Уманського
краєзнавчого музею
Роги дорослих
самців мають не менше 5 відростків, і в багатьох на верхівці рогу утворюється
крона. Розміри оленів, що відносяться до різних підвидів, різко різняться.
У марала та
вапіті довжина тіла досягає 250—265 см, висота в загривку 135—155 см
і маса 300—340 кг, тоді як у бухарського оленя
довжина тіла лише 78—86 см, висота в загривку 56—60 см і маса
75—100 кг.
Так само
різняться й роги. У європейських оленів число відростків буває велике за
рахунок галуження кінця рогу, де утворюється так звана крона. Роги маралів не
утворюють крону, але стовбур їх рогів дуже могутній, товстий і дає 6—7
відростків, з яких найкрупніший 4-й, і на місці основи 4-го відростку стовбур
рогу згинається назад і вниз. У бухарського оленя та інших підвидів з Центральної Азії роги
відносно прості, зазвичай з 5 відростками, і поставлені більш-менш прямо.
Загальна кількість підвидів благородного оленя 15—18.
Ареал благородного
оленя дуже великий. Він поширений по всій Західній Європі на північ до Південної
Скандинавії, в Північній Африці (Алжир, Туніс, Марокко), Ірані, Афганістані, Монголії та
Південно-східному Китаї, Тибеті, Кашмірі, Сіккімі, Бутані. У Північній Америці населяє
велику частину континенту, до Великого
Невільничого озера на північ і на південь майже до Каліфорнії та Мексики.
Докладніше: Олень (геральдика)
Олень — це
сприятливий символ, що асоціюється з Сонцем, сходом, світлом,
чистотою, оновленням, відродженням, творенням і духовністю. Завдяки схожості
оленячих рогів з гілками образ оленя пов'язаний з Древом Життя. Крім
того, роги оленя символізують сонячні промені, родючість. Дорослий
олень-самець — сонячна емблема достатку.
Подібно до орла і лева, олень — одвічний ворог змії; символічно він пов'язаний з небом і світлом, тоді як змія асоціюється
з ніччю і життям під землею. Олень в
сутичці із змією символізує конфлікт позитивного і негативного, світла і тьми.
Як орел і кінь, олень є посередником між небом і землею,
посланником богів. На оленях пересувалися
хеттські, шумерсько-семітські і синтоїстські божества, олені запряжені у вози
Часу і Різдва.
Найхарактерніші
ознаки оленя — стрімкість, грація і краса; можливо, тому оленя пов'язують
з поезією і музикою. У середньовічному мистецтві
на Заході олень символізував самоту і непорочність, а в японській
поезії — самота і любовне томління. У китайців означає щастя і довголіття,
білий олень-самець символізує Шоу-синя, бога довголіття. Крім того, олень
асоціюється з багатством і успіхом, слово «олень» в Китаї співзвучно слову
«достаток».
Стародавні майя називали себе Ах-майя, «люди
Оленя». Це тварина вважалася головним племінним прапредком і тому священною
твариною. Сузір'я Оленя (Козеріг) у
майя зв'язувалося з новим роком, черговим
етапом в житті. Цього місяця рекомендувалося орієнтуватися тільки на земні
турботи. Вважали, що як вдасться прожити місяць активного Оленя, таким буде
весь рік. Вважалося, що ті, що народилися цього місяця відрізняються, з одного
боку, зв'язком з традиціями, а з іншої — прагненням до нового, до
вдосконалення того, що існує. У цей місяць стародавні майя зверталися до жерців
за прогнозами або самі займалися пророцтвами.
У кельтів олень —
символ Сонця, родючості і життєвих сил, гідності, мужності, швидкості,
посередник між світом богів і світом людей. Кельти вірили, що олень —
головна тварина в чарівних стадах богів. Роги оленя вважалися символічним
відображенням гілок дерева. Відгалуження рогів, як суччя і листя, на деревах
вважалися символами відродження і розмноження. Кельтський бог Цернунн,
пов'язаний з циклами вмирання і відродження природи, зображався з гіллястими
оленячими рогами або з оленем і биком, що стоять у його
ніг. У легендах фігурує білий олень, який був для кельтів містичною твариною,
що з'явилася на землю з Потойбічного світу і володіючим даром мудрості і
всезнання.
У германо-скандинавській
міфології чотири оленя щипають листя світового древа Іґґдрасілль. Крім
того, олень Ейктюрмір («з дубовими кінчиками рогів») і коза Гейдрун їдять його
листя, стоячи на даху Вальгалли.
У греко-римській
традиції олень — атрибут Артеміди (Діани).
Розгніваною Артемідою на оленя був перетворений мисливець Актеон за те, що
побачив її купаючуюся.
Св. Губерт на мініатюрі із британського рукопису XIII століття
У християнському
символізмі олень втілює релігійне натхнення і завзяття, оскільки
новонавернені жадали знання «…як олень жадає досягти прохолодного струмка, щоб
напитися». Саме у цьому значенні оленя зображають на хрестильних купелях, а
також в релігійному живописі — пьючим біля підніжжя хреста. У
християнській іконографії олень, топчучий змію, — емблема християнина
боротьби із злом. Деякі святі зображаються з
оленем, як їх атрибутом, наприклад олень з розп'яттям між рогами —
емблема святого Губерта.
У алхімії олень
разом з єдинорогом означають
подвійну природу Меркурія, філософську
ртуть. Алхіміки бачать в античному міфі про мисливця Актеоне,
перетвореному богинею Артемідою в оленя, доказ можливості перетворення металів.
У слов'ян олень
вважався уособленням предків. За повір'ями, він умів творити різні дива,
говорити людським голосом. У стародавніх колядках олені, як і
коні переносять душі померлих в потойбічний світ. Оленя відносили до царствених
тварин: він править всіма рогатими тваринами.
Олень
використовується у геральдиці як гербова фігура.
https://www.youtube.com/watch?v=cNIlpQZzsnw