13.01.2021р. Полювання на лиса.

Ні для кого не таємниця, що лисиця — найрозповсюдженіший і численний мисливський звір української фауни. Але за цієї умови мисливський прес на її популяцію у нас у країні залишається одним із найнижчих. Причин тому декілька, і вони цілком зрозумілі.

Які ж способи полювання на лисицю поширені в нашій країні? Їх чимало. Це полювання з собаками (норними й гончими), полювання на приваді, з підходу, а також полювання з манком.

Полювання з норними собаками

Як випливає з назви, основними гравцями в ній виступають невеликі собачки — норні тер'єри й такси. На сьогоднішній день найчастіше це ягдтер'єри й жорсткошерсті такси, хоча ще недавно тут сяяли гладкошерсті й жорсткошерсті фокстерьери, вельштерьери й гладкошерсті такси. Потрібно визнати, що мода мінлива, навіть у такій сфері, як норне полювання. Проте, основними якостями собаки мають бути: комплекція (в лисячу нору потрібно ж якось пролізти) й генетично закріплена злість до звіра. Успіх такого полювання в першу чергу залежить від рівня робочих якостей і натренованості собаки, а також знання мисливцем достатньої кількості обжитих лисячих нір.

Отже, мисливець, підійшовши до нори, запускає в неї собаку, яка, вловивши запах звіра, спрямовується підземним лабіринтом на його пошуки. Мисливцеві ж залишається зайняти місце на відстані 15-20 кроків від нори — так, щоб було зручно робити постріл, — і запастися терпінням. Якщо з-під землі чути приглушений гавкіт собаки —то вона виявила звіра, і тепер потрібно бути максимально уважним. Це буває непросто, коли мисливець один, а виходів із нори (віднорків) декілька. Стежити за всіма виходами потрібно однаково уважно — буває, що в норі знаходиться відразу кілька лисиць, і тоді вони намагаються покинути підземний притулок як можна швидше, не чекаючи сутички.

Коли собака вступає в бій з лисицею, остання може повести себе по-різному. Деякі лисиці огризаються, але самі не нападають і прагнуть якнайшвидше покинути нору. Інші, проблукавши вузькими переходами нори й заплутавши собаку, обережно йдуть малопомітним віднорком. Буває, що про його існування мисливець дізнається лише тоді, коли з нього слідом за лисицею вилазить собака.

Запорука успіху норного полювання в першу чергу залежить від робочих якостей собаки

Псам у норі доводиться важко. Інколи вони вступають у бій із суперником, який перевершує їх розміром і силою. Іноді бій у темряві може тривати кілька годин; трапляється, що собаки там гинуть — задихнувшись, але не відпустивши звіра. Чотирилапий мисливець також не повинен бути занадто сильним і злісним — такі пси часто душать здобич, а от витягнути її потім на поверхню не завжди вдається. Найкраще  використовувати помірно слабку, але в'язку собаку, від якої лисиця рятується втечею й швидше вийде з нори. Дуже добре, якщо собака привчена після короткочасної, але жорсткої сутички відходити від звіра й вилазити на поверхню. Після пари-трійки таких «перекурів» норну забирають і ховають у переноску — і вже через хвилину-іншу потривожена лисиця, втративши впевненість у безпеці свого підземного притулку, вискакує з нори під постріл.

Не варто пускати в нору відразу двох собак. Крім зайвого травматизму через те, що в тісняві вони заважають один одному, це нічого не дасть. Набагато розумніше в такому випадку, коли собака вже відпрацювала в норі тривалий час, а лисиця так і не з'являється, змінити втомлену норну свіжою.

Стрільба на цьому полюванні ведеться на близькі дистанції й коли раптово з'явиться звір, тому рушниця має володіти розкидистим боєм. Дріб — від «трійки» до «одиниці».

Полювання з гончаками

Полювання з гончаками на лисиць починається ще по чорнотропу й триває до тих пір, поки глибокий сніг не змусить лисицю повернутися з лісу до поля. Мисливці повинні бути дисципліновані й добре поінформовані про правила для даного виду полювання.

Найкраще лисиця ходить під гоном однієї-двох собак. Велике їх число зайве, лякає лисицю. Під смичком (пара гончих) вона йде не особливо швидко, часто зупиняється, слухає, де знаходяться собаки, і починає знімати їх, кружляючи лісом, постійно вивчаючи місцевість попереду себе. Тримається лисиця при цьому найбільш міцних місць.

При полюванні на лисицю з гончаками можлива стрільба на різні дистанції. Але якщо полювання організоване правильно, мисливець не злякав звіра і добре знає основні його лази в острові (островом гончатники називають невелику ділянку лісу, або очерету, оточену чистими місцями), то зі стрільбою труднощів не буде. Кращими лазами вважаються місця біля виводкових нір, а також місця з'єднання двох ярів в одне русло — як у лісах, так і в полях. Вдалим лазом можна вважати глуху галявину, за якою лисиця під гоном обов'язково пройде, виглядаючи безпечний перехід, а також короткі перемички між островами — особливо якщо між ними є канава, траншея або межа, заросла чагарником або бур'янами. На лазі слід стояти як можна тихіше, не робити зайвих слідів при перебіжках на перехоплення гону собак, оскільки це заважає і псує полювання на лисицю з гончаками. Дистанції для стрільби тут можуть бути різними. Тим не менш «напівчока» з «одиницею» або «двома нулями» повинно вистачити в більшості можливих ситуацій.

Ну, а що ж робити тим мисливцям, які не настільки часто бувають на такому полюванні, щоб заводити для цього спеціалізовану собаку, або ж з якихось інших об'єктивних причин не можуть завести чотирилапого помічника. Для них теж є перелік цікавих способів випробувати мисливську пристрасть і добути руду шахрайку.

На приваді

Це полювання, як правило, здійснюється взимку, коли випадає сніг. Мисливець обирає відповідне місце для встановлення привади, керуючись наявністю лисиць у даній місцевості. Певну складність у це полювання вносить те, що в нас у країні діє обмеження: полювання повинно починатися не раніше, ніж за годину до сходу сонця, і закінчуватися не пізніше, ніж через годину після його заходу. Таким чином, доступними будуть лише ті лисиці, які відвідують приваду завидна або ж у ранні сутінки. Також важливо, щоб приваду (якщо це не туша великої тварини, яку в наш час дістати досить малоймовірно) потрібно досить часто оновлювати — і тому цей вид полювання не підходить тим, хто може викроїти для нього лише кілька годин у вихідні.

Суть цього способу полягає в тому, що спочатку досить довгий час лиса прикормлюють в одному місці. І лише переконавшись, що потенційна здобич відвідує приваду регулярно, слід діставати із сейфа зброю.

Лисиця досить невибаглива до вибору підгодовування для привади. Це можуть бути відходи з бойні або рибопереробного підприємства, зібрані по узбіччях тушки збитих автотранспортом котів і дворняг і навіть харчові відходи зі столу. Далеко не зайвим буде зробити приваду нерухомою для лисиці — так, коров'ячу голову або котячу тушку краще прикрутити дротом до чогось нерухомого , стовпчика або деревця. Дрібні шматки, на кшталт риб'ячих голів, в мороз поливають водою — у результаті вони змерзаються у величезний важкий ком, який лиси ці не в змозі розтягнути за ніч і тому будуть змушені приходити сюди знову й знову.

Засідку для цього полювання роблять , зважаючи на обрану зброю. Так, для гладкоствольно ї зброї її споруджують у 30 м від привади, для малокаліберної гвинтівки — до 50-70 м, а в разі нарізної зброї центрального бою можна влаштуватися й подалі (100 м буде достатньо). Як засідка може використовуватися окоп, лабаз на дереві або ж просто зручна позиція де-небудь під кущем. Головна умова — лисиця не повинна відчути запах людини на підході і біля привади. Тому слід змінювати місце засідки з урахуванням напрямку вітру, або влаштовуватися на узвишші — чи то пагорб або лабаз на дереві.

Стрільба на приваді, зазвичай, відбувається на граничних для гладкоствольної зброї дистанціях, тому «суворі чоки» й «два нулі» тут дуже бажані. «Нарізняк» повинен бути укомплектований світлосильним оптичним прицілом, який потрібно не забути пристріляти.

З манком

Рідкісний вид полювання вимагає від мисливця стільки ж умінь, інтуїції й концентрації, скільки зимов е полювання на лисицю з манком. Та й, взагалі, за напругою і азартом це один із найбільш захопливих видів полювання.

Особливо ефективне й одночасно привабливе це полювання, якщо здійснюється пішки. Мисливець активно пересувається, переходячи від одного місця до іншого, затримуючись на кожній позиції приблизно 40-45 хвилин.

Найкращий час для полювання з манком на лисицю — холодні сонячні дні. Але можна спробувати вполювати й в похмуру погоду, якщо вітер буде постійним. Дуже вітряна або взагалі штормова погода не обіцяє успіху. Полювати таким чином можна весь день. Ранками й вечорами потрібно обстежити околиці полів і лісів, підстерігаючи звіра на шляху його повернення з полювання. У денний час лисицю, найкраще слід шукати в лісі. У кожній засідці мисливець проводить близько 45 хвилин, у такому випадку в перші 10 хвилин вабити не можна. При переході з одної засідки в іншу слід дотримуватися обережності й обачності.

Якщо лисиця знаходиться близько, то може статися так, що почувши сформований манком заячий крик, вона просто накиває п’ятами — оскільки злякається конкурувати з більш великим хижаком у боротьбі за потенційного зайця. У такому випадку, якщо лисиця відреагувала й прийшла на крик пораненої здобичі — то це, найімовірніше, буде великий, здоровий й впевнений у своїх силах звір. У тих випадках, коли здалеку з’явиться лисиця, потрібно продовжувати й далі вабити, щоб підтримувати її цікавість. Як варіант, у цьому випадку можна перейти на манок, що імітує писк миші (взагалі, не соромтеся змінювати манки: буває, що на заячий крик реакції не видно, а на писк миші ця ж лиса раптом відразу реагує). Її абсолютно не бентежить, якщо з одного й того ж місця спочатку чується заєць, а потім миша. Тим не менш, якщо протягом 40 хвилин руда не підходить на постріл, то можна не витрачати час на цю здобич — вона вже не підійде . У цьому випадку най краще буде змінити позицію.

Щоб збільшити продуктивність полювання з манком на хижака, закордонні мисливці досить давно використовують рухливі приманки, що імітують дрібного звіра, який б'ється в агонії. Ці пристрої працюють від електроприводу і своїми рухами, разом з тужливими звуками, пробуджують інтерес і змушують забути про обережність навіть таку пропалену шахрайку, як наша лисиця. З недавніх пір ці приманки доступні і українським мисливцям.

Принципи і місця полювання із застосуванням динамічної приманки такі ж, як і без неї — з однією лише відмінністю, що динамічну приманку потрібно виставляти на відкритому місці, щоб лисиця могла помітити рух «ляльки» зі значної відстані. Ще тут працюють деякі правила полювання на приваді: це стосується дальності стрільби і розміщення приманки щодо місця засідки з урахуванням вітру.

Переважно стрільба під час полювання з манком здійснюється з нарізної зброї на значну відстань, але рухлива «лялька» так гіпнотизує хижака, що дистанцію стрільби по лисиці вдається скоротити до цілком «гладкоствольних» метрів. Одяг для такого полювання повинен забезпечувати щонайбільше зливання з навколишньою місцевістю, і найголовніше — ні одяг, ні спорядження не повинні видавати ніякого шелесту й скрипу.

Зазвичай на крик пораненого зайця приходять трофейні лисиці — здорові і дужі

Не соромтесь використовувати такі види полювання, тому що кожен із них винятковий і дуже захопливий . Досліджуйте, шукайте інформацію, спостерігайте за звіром — і тоді такий славний, і клопітний трофей, як лисиця, не змусить себе довго чекати!

https://www.youtube.com/watch?v=Hu0P5bXdrvg